У Національному музеї декоративного мистецтва України триває виставка «Коли минуле оживає – народжується майбутнє», де представлено понад 50 відреставрованих експонатів сакрального та народного мистецтва. Серед них — унікальна плащаниця другої половини XVIII століття із церкви Сорока Святих у місті Конотоп на Сумщині.
Плащаниця — це живописне полотно у техніці олійного живопису, обрамлене шовковою тканиною з вишитим орнаментом. Центральна композиція зображує «Покладення до гробу»: на передньому плані — тіло Спасителя, на другому — Богородиця, Іоанн Богослов, Йосиф Аримафейський і Никодим. Зображення виконано в об’ємно-просторовій манері, характерній для кінця XVIII століття.
Церковній пам’ятці понад 220 років. Первісно це було полотно з червоним кантом і написом тропаря погребіння Христового. Через багаторічне використання плащаниця зазнала пошкоджень, частина написів була втрачена. У 1792 році її поновили коштом нащадків роду Самойловичів, про що свідчить напис на полотні.
Реставратор — майстер, ім’я якого залишилося невідомим, — обрамляв живописну сцену дорогоцінною тканиною, ймовірно, з родинних володінь Самойловичів. Він також відновив орнаменти та фрагменти тропаря навколо центральної композиції.
У XIX столітті сцену «Покладення до гробу» перенесли на підклад, що частково спричинило подальші руйнування. Сьогодні пам’ятку можна побачити в тому вигляді, якого вона набула після поновлення 1792 року.
Рід Самойловичів походить від священика Самуїла з містечка Ходорків (нині Житомирська область). Один із його синів — Іван Самойлович — був гетьманом України у 1672–1687 роках. Вкладник плащаниці, Євстафій Іванович Самойлович, належав до гілки роду, пов’язаної з м. Ромни на Сумщині. У 1913 році плащаницю придбав під час експедиції відомий історик і перший директор Київського художньо-промислового музею Микола Біляшівський.
Пам’ятка походить із дерев’яної церкви Сорока Святих у Конотопі, зведеної у XVII столітті гетьманом Іваном Брюховецьким. У 1751 році храм відновив Данило Кандиба, через що церкву в народі називали «кандибинською». Нині на її місці стоїть Свято-Вознесенський собор (1824–1846 рр.), який символічно зберігає пам’ять про Конотопську битву 1659 року.
Відновлення плащаниці тривало з 2014 до 2021 року у Національному науково-дослідному реставраційному центрі України. Над проєктом працювали художники-реставратори:
- Катерина Коваль та Володимир Папушенко — реставрація живопису;
- Тетяна Мінжуліна та Марія Бухаріна — реставрація тканини.
Побачити відроджену плащаницю та інші шедеври українського декоративного мистецтва можна у Національному музеї декоративного мистецтва України до 23 листопада 2025 року.
Залишити коментар