Він покинув Суми у 14 років, виріс у Римі, але вирішив повернутися додому, щоб показати людям історію рідного краю. Євген Мурза називає себе «історичним мотиватором» і присвятив себе тому, щоб Суми та Сумщина стали зрозумілими та цінними для кожного.
Історичний мотиватор і пропагандист української історії
За фахом Євген – політолог, навчався в Італії, але його справжнє покликання – історія. «Я – пропагандист української історії. Хочу, щоб люди мотивувалися нею, любили та цінували Суми і всю Україну», – говорить він. Крім історії, Євген захоплюється архітектурою, вважаючи її своєю віддушиною та хобі.
Повернення до Сум стало свідомим вибором: «Ми не обираємо Батьківщину. Хто, як не ми, будемо її розвивати, жити тут, любити, шанувати. Мені було прикро бачити, що багато наших мігрантів не шанували Україну. Я відчуваю натхнення та джерело сили саме тут».
Проєкт @sumygard і нове бачення Сум
Першим великим проєктом після повернення став @sumygard. «Я хотів зацікавити навіть тих, кому історія байдужа. Gard – скандинавською означає “місто”. Проєкт просвітницький: архітектура та історія допомагають більше любити Суми та Сумщину», – розповідає Євген.
Він організовує екскурсії, де детально показує унікальні архітектурні деталі міста. «Багато сумчан казали: “Що тут можна подивитися?” Але ж Воскресенський храм – один із найбільш унікальних храмів України, йому понад 320 років. Я хочу дати людям інструменти, щоб помічати прекрасне навколо».
Сумщина у часі та просторі
Для Євгена Сумщина – це козацький період, коли Суми були важливим містом Слобідської України. Тут є сліди середньовіччя: Путивль, Глухів, прекрасні барокові храми та видатні діячі культури XVIII століття, такі як Бортнянський і Березовський. Він наголошує, що історія регіону набагато глибша за дату 10 січня 1939 року, коли утворили сучасну Сумську область.
«Сумська область об’єднала північну частину колишньої Чернігівської губернії, західну – Полтавської, південну – Харківської. До цього часу тут мешкали сіверяни, Путивль та Глухів належали Чернігівському і Новгород-Сіверському князівствам, південь – Переяславському. Монгольська навала у XIII столітті залишила південь незаселеним, і лише у XVII столітті формуються міста».
Він також розповідає про адміністративні реформи УНР 1918 року: Суми мали стати столицею Слобожанської землі, Ромен – Посулля, Конотоп – Посем’я. Лише у 1939 році ці території об’єднали в сучасну область.
Війна, виклики та ставлення до спадщини
З початком повномасштабної війни Євген залишився в Сумах. «Навіть якщо я не взяв до рук зброю, хотів бути тут зі своїм народом», – каже він. Про масштаби конфлікту: «Це безглузда війна. Україна велика країна, втрати будуть значні, але я впевнений – Україна втратить незалежність лише у фантазіях ворога».
Щодо радянської спадщини, Євген вважає: «Серпи і молоти – пропаганду потрібно прибирати. Але радянську архітектуру тоталітаризму знищувати не варто. Є приклади московського бароко, стародавні храми – це історія, її потрібно переосмислювати, а не знищувати».
Мрії про майбутнє Сумщини
Євген мріє, щоб після перемоги Сумщина стала відомою та привабливою для туристів. «Ми на кордоні з Росією, невідомі багатьом, але маємо що показати. Хочу, щоб ми більше пишалися своєю землею, досліджували її та приймали гостей із усієї України і світу».
У планах – створення фонду або громадської організації для збереження та популяризації архітектурних пам’яток Сумщини, щоб люди дивилися на регіон інакше, відкриваючи його багатство та унікальність.
Залишити коментар