Сумщина втратила одного зі своїх найяскравіших літературних голосів – гумориста та публіциста Григорія Єлишевича. Життя літератора, який багато років присвятив відродженню традицій Остапа Вишні, обірвалося на 78 – му році.
Сумну звістку про смерть батька підтвердила його донька. Григорій Львович залишив по собі значний творчий спадок: шість книг сатири та гумору, а також публіцистичну працю “Записки смертного”. Його голос був добре знайомий читачам легендарного журналу “Перець”, де він тривалий час працював позаштатним співробітником, а також шанувальникам видань “Вітчизна” та “Україна”.
Життєвий шлях та творче становлення
Життєвий шлях Григорія Львовича розпочався 6 листопада 1948 року в Конотопі у родині вчителів. Попри те, що вищу освіту він здобув на факультеті біології та хімії Сумського педінституту і навіть кілька років викладав ці предмети, справжнім його покликанням стало слово. Перші гуморески автора з’явилися на сторінках районної газети «Вперед», де згодом він пропрацював десять років завідувачем відділу сільського господарства. Цікаво, що саме в редакційні часи під впливом Геннадія Петрова літератор змінив написання прізвища з «Єлішевич» на «Єлишевич», аби воно відповідало нормам української мови.
Професійне становлення майстра як літератора почалося у 1974 році. Його творчий доробок вражає своєю багатогранністю та відданістю жанру:
- Автор шести книг сатири та гумору, а також публіцистичного видання «Записки смертного».
- Багаторічний позаштатний співробітник та вірний друг легендарного журналу «Перець».
- Член Національної спілки письменників, Спілки журналістів та Асоціації діячів естрадного мистецтва.
- Почесний громадянин села Велика Чернеччина.
Григорій Єлишевич був не лише автором, а й активним культурним діячем. Він виступав ініціатором відродження фестивалю «Вишневі усмішки» на батьківщині Остапа Вишні в селі Грунь та був постійним учасником мистецьких заходів «Сміхограй» і «Кролевецькі рушники». Його творчість, представлена як українською, так і російською мовами, назавжди залишиться частиною слобожанського культурного коду.
Залишити коментар