Український бізнес за останні 14 років переплатив понад 200 мільярдів гривень через монопольно високі залізничні тарифи. Ця колосальна сума стала результатом хронічного затягування реформи «Укрзалізниці», яка формально стартувала ще у 2012 році, але так і не була доведена до фіналу.
Промисловці б’ють на сполох: вантажний сегмент, який щороку генерує близько 20 мільярдів гривень операційного прибутку, фактично став «донором» для покриття збитків пасажирських перевезень. Останні стрімко зростають: якщо у 2024 році дефіцит становив 18 мільярдів, то у 2026-му він може перетнути позначку у 25 мільярдів гривень. За словами президента ОП «Укрметалургпром» Олександра Каленкова, така модель перетворила бізнес на прихованого спонсора неефективної соціальної політики держави.
«200 млрд грн – це ціна імітації реформ. Це недоінвестована модернізація, втрачене зростання економіки, експорт і податкові надходження», – констатує Каленков.
Вантажний сегмент як джерело покриття пасажирських збитків
Ситуація загострюється через наміри монополіста підвищити тарифи на вантажні перевезення на 40%. Проте в уряді та бізнес – середовищі таку ініціативу сприймають критично. Міністр економіки Олексій Соболев попередив, що просте підняття цін без оновлення тарифного збірника, який не змінювався з 2009 року, лише виштовхне вантажі на автомобільні дороги або призведе до зупинки підприємств. Навіть за розрахунками самої УЗ, індексація на 20% спровокує падіння обсягів перевезень майже на п’яту частину.
Наслідки відсутності реальних змін відчуває вся країна. 200 мільярдів втрачених гривень – це не лише цифри у звітах, а реальна інфраструктурна деградація:
- критично зношений локомотивний парк та невідремонтовані колії;
- заморожені інвестиції у нові виробничі лінії та недобудовані потужності;
- скорочення робочих місць у промисловості;
- суттєве зменшення валютних надходжень від експорту.
Якою має бути реформа УЗ
Експерти та представники галузей наголошують, що вихід полягає не у фіскальному тиску на вантажовідправників, а у докорінній перебудові структури залізничного гіганта. Для того, щоб зупинити фінансову прірву, необхідно реалізувати наступні кроки:
- повне організаційне та фінансове розділення вантажних і пасажирських напрямків;
- створення незалежного регулятора, який контролюватиме тарифоутворення;
- запуск механізму прямого бюджетного субсидування пасажирських маршрутів;
- відкриття ринку локомотивної тяги для приватних операторів.
Подальше ігнорування цих рішень може поглибити кризу у видобувному та переробному секторах. Україна більше не має права на помилку, адже ціна зволікання вже вимірюється сотнями мільярдів, які могли б працювати на розвиток держави, а не на латання дірок у бюджеті монополіста.
Залишити коментар