Попри виснажливу війну та енергетичний терор, гірничо-металургійний комплекс України залишається ключовим донором державної скарбниці. За останні п’ять років галузь забезпечила надходження податків на суму 193 млрд грн (еквівалент 5,9 млрд доларів), демонструючи здатність адаптуватися до найскладніших умов в історії країни.
За підсумками 2025 року чотири найбільші гравці ринку сумарно збільшили відрахування на 2,1%, сплативши 33,1 млрд грн. Ці кошти стали критичним ресурсом для фінансування української оборони. Проте за загальними цифрами ховаються різні траєкторії окремих підприємств: якщо “АрселорМіттал Кривий Ріг” продемонстрував стрімке зростання платежів на 28% (до 8,5 млрд грн), то група “Метінвест” зафіксувала зниження на 5%, спрямувавши до бюджету 18,7 млрд грн. Складною залишається ситуація на Дніпровському металургійному заводі, де сплата податків впала на 41,8% – до 290 млн грн. “Інтерпайп” зберіг стабільність, наростивши внески на 1%.
Реалії виживання та трансформація виробництва
Поточна динаміка галузі відображає глибокі структурні зміни. 2025 рік змусив промислових гігантів працювати в режимі максимальної економії та пошуку нових логістичних шляхів. Для найбільшого гравця, “Метінвесту”, цей період став першим роком роботи без власного коксівного вугілля, що супроводжувалося скороченням видобутку в гірничому сегменті. Наприклад, Інгулецький ГЗК був змушений зупинити роботу через аномально високі тарифи на електроенергію.
“Війна і глобальні виклики змінили реалії бізнесу і змусили нас працювати по-новому. Роль металургії залишається стратегічною: вона й далі підтримує економіку, забезпечує валютний виторг і наповнює бюджет. Як найбільша компанія галузі, Метінвест продовжує працювати, підтримувати регіони й допомагати армії”, – зазначив генеральний директор групи Юрій Риженков.
Важливим аспектом є підтримка не лише центрального бюджету, а й громад. Зокрема, “АрселорМіттал Кривий Ріг” спрямував 2,6 млрд грн саме до місцевих бюджетів. Проте фінансовий директор підприємства Павло Задорожний зауважує, що ворожі атаки на енергосистему та необхідність дорогого імпорту електрики суттєво тиснуть на собівартість української сталі.
Бар’єри на шляху до відновлення
Статистика 2025 року виглядає неоднозначно. Хоча обсяги виробництва чавуну підскочили на 11,2%, а прокату – на 4,8%, загальна виплавка сталі просіла на 2,2%. Аналітики констатують: українські заводи досягли своєї “воєнної стелі”, вище якої стрибнути без розв’язання системних проблем неможливо.
На розвиток індустрії тиснуть одразу кілька негативних факторів:
- гострий дефіцит внутрішньої генерації та залежність від дорогого імпорту енергії;
- критичне зростання імпорту коксівного вугілля, обсяги якого збільшилися в 3,1 раза;
- впровадження європейського механізму CBAM та низька кон’юнктура світових цін;
- високий тарифний тиск з боку державних монополій.
Прогнози на 2026 рік залишаються стриманими: очікується, що виплавка сталі зафіксується на позначці 7,2 млн т, а експорт руди може скоротитися на 5%. Попри втрату частини активів через окупацію та обстріли, металургія продовжує тримати економічний фронт, запобігаючи макроекономічній дестабілізації країни.
Чи зможе галузь вистояти під тиском відключень світла та логістичних викликів – питання не лише економічне, а й техногенне. Подальша робота печей прямо залежить від стабільності енергомереж та зваженої тарифної політики держави.








Залишити коментар