Українська дикторська школа наразі переживає глибоку кризу через падіння стандартів ефірного мовлення. Про це заявила відома радіоведуча Вікторія Соколовська, чий легендарний голос понад 35 років формував інформаційний простір країни. В ефірі Українського радіо Суми оголосили, що ексведуча Сумського обласного радіо та Радіо “Промінь” готує унікальну книгу. Цей посібник покликаний повернути професійні принципи роботи перед мікрофоном, яким авторка колись навчалася у видатних майстрів.
Критика сучасних медіа та відродження традицій
Вимоги до мовлення вітчизняних ведучих і коментаторів за останнє десятиліття катастрофічно знизилися. Пані Вікторія, порівнюючи ситуацію з європейськими ЗМІ, констатує зникнення вітчизняної дикторської школи. Сучасні українські медійники часто читають тексти надто швидко та монотонно, без розуміння логіки мовлення. Саме прагнення поділитися накопиченим досвідом спонукало ексведучу взятися за створення практичного посібника з дикторської майстерності.
“Слухаю, як читають: все гірше, і гірше. Я п’ятий рік перебуваю у Німеччині — слухаю і BBC, і німецьке, радіо, телебачення. Люди дуже професійно читають, говорять. У нас дикторська школа зникла, і читає хто як хоче, як кому заманеться”.
Нове розмовне видання детально пояснить закони поведінки перед мікрофоном, техніку правильного дихання та методику створення виразного тексту. Майбутня книга міститиме не лише правила наголосів, а й секрети збереження молодості голосу. Авторка впевнена, що робота буде корисною далеко за межами радіостудій. Окрім журналістів і телеведучих, книга стане в пригоді викладачам, народним депутатам та артистам.
“Дуже легко поставити голос. Треба тільки працювати над собою і мати педагога, у першу чергу. Щоби він дав кілька консультацій. Голос буде довго молодим, якщо ви будете правильно дихати. А дихання – це реверно-діафрагмальне. Лише так можна читати. Голос ніколи не буде втомлюватися”, — ділиться пані Вікторія.
Паралельно з підручником про мовлення ведеться робота над ще одним важливим історико-біографічним проектом. Вікторія Соколовська разом із донькою Інною створює книгу про свого батька Івана Соколовського. Він був легендарним підпільником у роки Другої світової війни та мав високі урядові нагороди. Крім того, саме він став першим очільником Організації спілки журналістів Сумщини.
“Наразі працює над книгою про життєвий і журналістський шлях свого батька-дідуся Івана Соколовського. У роки Другої світової війни він був підпільником і має високі урядові нагороди за свої подвиги, зазначила пані Тетяна.
Вже п’ять років майстриня слова проживає у Німеччині, але не розриває зв’язків із батьківщиною. Журналістка Тетяна Литвяк розповідає, що пані Вікторія регулярно відвідує Київ. Жінка активно займається волонтерством, надсилаючи на Сумщину та до столиці медикаменти, одяг і продукти. Серцем вона завжди залишається в Україні, активно допомагаючи співвітчизникам у скрутні часи.
“Часто приїздит додому до Києва. Устигає одразу надіслати волонтерські посилки на Сумщину. Вона допомагає і киянам, і сум’янам: надсилає ліки, продукти, одяг, і перебуває серцем з нами”, — додає Тетяна Литвяк.
Шлях до мікрофона та київські вершини
Кар’єра майбутньої зірки ефіру починалася на Сумщині, де її талант миттєво помітили колеги та телеглядачі. Журналістка Тетяна Литвяк, яка прийшла на радіо у 1972 році, згадує колегу як неймовірно ерудовану особистість. Молода Вікторія мала ліричний темп мовлення та бездоганну грамотність. Хоча спочатку вона підкорила телеекрани, її справжнім життєвим покликанням і любов’ю назавжди стало саме радіо.
“Вона була такою юною, тендітною, світлою. Відразу знайшла прихильність у телеглядачів, але доля склалася так, що її душа прикипіла до радіо. Голос у неї ліричний, і темп ліричний. Вона — бездоганний диктор, ерудована, грамотна і нас цьому вчила”, — пригадує вона.
Досвідчена дикторка завжди безвідмовно допомагала молодим кореспондентам, редакторам і новачкам опановувати професію. Тетяна Литвяк із теплотою згадує, як пані Вікторія тактовно виправляла її перші слабкі спроби читання. Крім інформаційної роботи, Соколовська створювала глибокі літературно-мистецькі передачі. За цикл програм із художніми творами українських поетів вона отримала премію імені Григорія Сковороди.
“Бажання працювати у мене було, але перед мікрофоном я ніяково трималася. Безумовно, читала слабенько. Вона могла мені і пояснити, і розтумачити, і підправити тактовно. І за це їй дуже-дуже вдячна. І потім багато ще приходило молодих кореспондентів, редакторів до нас на радіо, і Вікторія Іванівна завжди безвідмовно нам з цим допомагала”, — зазначає вона.
“Вікторія Соколовська стала лауреатом літературно-мистецької премії імені Григорія Савича-Сковороди. За цикл програм, де в її голосі були представлені художні і поетичні твори провідних українських спеціалістів і поетів”, — додала пані Тетяна.
Справжнім професійним викликом для провінційної дикторки стала робота у столиці в безпосередньому прямому ефірі. У Києві Вікторія Іванівна переймала досвід у таких велетнів медіапростору, як Олена Коваленко та Людмила Кайгородова. Вона виявилася єдиною, хто наважився вийти в ефір разом із найкращим диктором України Петром Бойком. Це була неймовірно висока планка відповідальності, але сумчанка блискуче впоралася з цим завданням.
“Мені пощастило читати разом із найкращим диктором України, заслуженим артистом Петром Бойком. На запитання, з ким би ви хотіли працювати на українському радіо, — написала його прізвище. Я була єдина, хто наважився працювати з Петром Тодосьовичем, бо це була дуже висока планка, та я розуміла, на що йду. І ось провінційний диктор із Сум Вікторія Соколовська буде читати в прямому ефірі інформаційний випуск новин на Радіо “Промінь” із видатним диктором України Петром Бойком”.
Свій дебютний вихід у загальнонаціональний ефір Вікторія Соколовська досі згадує з особливим трепетом і хвилюванням. Перед трансляцією видатний колега по-батьківськи підтримав молоду жінку, знявши зайву напругу перед стартом. Промовлені нею слова почули мільйони людей у різних куточках країни. Це унікальне відчуття масштабу аудиторії назавжди закарбувалося в пам’яті дикторки.
“Після репетиції, за дві хвилини до виходу в ефір, Петро Тодосьович по-батьківськи погладив мене по спині та мовив – ну що, дитино моя, можна. Я включила мікрофон і сказала: “Говорить Київ”. Відчуття було надзвичайне, коли тебя слухає багатомільйонна аудиторія всієї країни”.
Електронний макет майбутнього посібника з майстерності мовлення вже практично завершено автором. Друкована версія книги має з’явитися на полицях українських книгарень до кінця 2026 року.
Залишити коментар