Наближаються 40-ві роковини трагедії на Чорнобильській АЕС, а спогади ліквідаторів залишаються тими живими свідченнями, що дозволяють осягнути масштаби боротьби з радіоактивною загрозою. Серед тих, хто в 1986 році вирушив назустріч невидимому ворогові, був житель Сумщини Леонід Скиць.
Військова історія ліквідатора розпочалася влітку, у самий розпал робіт з мінімізації наслідків вибуху. У зоні відчуження він перебував з 11 червня до 19 серпня 1986 року. Дислокувалася частина, де служив чоловік, у селі Стещина Діброва. Побут бійців був організований за суворими армійськими канонами: польова кухня, щоденні інструктажі та очікування команди на виїзд до четвертого енергоблока.
Безпосередньо на промисловий майданчик станції Леонід Скиць виїжджав шість разів. Головним завданням його групи була дезактивація території. Робота вимагала граничної концентрації та фізичної витривалості, адже доводилося вручну прибирати уламки графіту, залишки зруйнованих конструкцій та інше радіоактивне сміття, викинуте реактором.
«Залежно від радіаційного фону, зміна на самій станції могла тривати від 4 до 30 хвилин», – згадує Леонід Іванович.
Захист персоналу був пріоритетом, тому кожен крок ліквідаторів регламентувався санітарними нормами. Перед кожним виїздом чоловіки отримували стерильний комплект одягу. Після завершення робіт обов’язковим ритуалом була повна дезактивація: ретельний душ та обробка, щоб позбутися небезпечного пилу на тілі.
Проте діяльність підрозділу не обмежувалася лише атомною станцією. Значну частину часу ліквідатори проводили у навколишніх селах, які накрила радіоактивна хмара, очищуючи подвір’я та вулиці від забруднення.
Радіація залишалася непомітною для органів чуття, не маючи ні специфічного запаху, ні кольору. Проте її реальна присутність фіксувалася у документах суворого обліку – журналах дозиметричного контролю.
За даними Сумської ОВА, сумарна доза опромінення, яку Леонід Скиць отримав за 79 днів відрядження, склала 21,116 рентген. Ця цифра стала не просто статистичним показником, а ціною підірваного здоров’я та пам’яттю про небезпечну роботу в «пеклі» Чорнобиля.
Залишити коментар