Попри постійні загрози та вибухи над Сумщиною, Сумський обласний академічний театр для дітей та юнацтва продовжує працювати. Вистави відбуваються в укриттях та на виїзних майданчиках, а колектив не припиняє творити навіть у складних умовах війни.
У передноворічні дні коридори театру залишаються тихими. Немає звичного дитячого сміху та гамору, проте прикрашені ялинки та гірлянди нагадують про свято. Вистави організовують у бомбосховищах, а маленькі глядачі час від часу залишають подарунки.
“На одній з вистав у нас просто драма була в укритті. Прийшла мама з дитинкою, а дитинка почала плакати: «Я хочу в театр». Так ось же тобі театр, вистава. «Вистава сподобалась, але я хочу в театр». І це непоодинокий випадок”, — розповідає директор театру Микола Юдін.
Через безпекові ризики вистави проводять понад пів року в укриттях. Свого власного приміщення театр не має — тож покази проходять там, куди запрошують. Попри це, керівник підкреслює: творчість не страждає.
“Якщо є театр, якщо працюють заклади мистецтва, значить, життя ще перебуває в межах розумних рамок. Якщо вже і театру немає, то ситуація стає набагато гіршою”, — говорить Микола Юдін.
Цього року театр підготував 11 прем’єр. До новорічних свят у репертуарі — дві вистави для дітей, які відвідають близько 20 тисяч глядачів. Попереднього року через обмеження у просторі не всі охочі могли побачити виставу.
“Не змогли показати, бо тут чотириста місць, а в укритті — двадцять. Колектив віддається повністю для того, щоб бути потрібним, щоб було куди піти людям”, — додає Микола Юдін.
Літературно-драматична частина театру під керівництвом Тетяни Свелеби зазначає, що глядачами є люди від нуля до ста років. Серед цьогорічних постановок — комедія «Оце так зазвав», вистави «Грішниця», «Міцно тримай голос землі» для дорослих та дитячі постановки «Як заєць та вовк борщ варили» і «Качечка-крячечка».
Лялькова вистава «Малий Карлсон» стала особливою для театру, адже режисер Володимир Шапошников нині служить у ЗСУ. Крім того, театр капітально відновив популярну виставу «Коза-дереза».
У 2025 році актори театру вперше поїхали на гастролі: з постановками відвідали Київ, Львів та Закарпаття. Всі зали були заповнені, а колектив отримав новий досвід та майстерність у роботі з різними глядачами.
“Це ще і чудова школа майстерності для театралів, для фахівців, це чудова форма єдності колективу”, — говорить Микола Юдін.
Нині у театрі працюють 100 осіб, з них 29 акторів, троє з яких служать у війську. Для дітей, які щодня чують сирени та вибухи, театр стає тимчасовим світом казки та безпеки.
“Так не повинно бути. Діти не повинні чути вибухи, ці звуки «шахедів», а вони вже розпізнають все це. Ми намагаємось лікувати душі дітей, і тим самим ми лікуємо свої душі”, — розповідає акторка Наталія Шульженко.
Актори їздять із виставами по школах і освітніх закладах, даруючи маленьким глядачам радість і відволікаючи від щоденних страхів. Сергій Демиденко додає, що діти найчастіше мріють про мир.
“Якщо театр намолений енергетикою і актори приходять в театр не працювати, а служити, бо перед дітьми це великий обов’язок — не збрехати, зберегти душу, особливо під час війни, коли діти в сховищі…”, — говорить він.
Наталія Шульженко сподівається, що війна закінчиться, і театр знову зустріне глядачів у своїй залі:
“Хочеться сюди повернутися найшвидше. Ми вийдемо на сцену, і будуть повні зали”
Залишити коментар