На 78-му році життя зупинилося серце відомого сумського письменника-гумориста, журналіста та барда Григорія Єлишевича. Людина, яка присвятила життя служінню рідному слову та доброму сміху, відійшла у вічність 25 січня 2026 року, залишивши по собі багату літературну спадщину.
Григорій Єлишевич був знаковою постаттю для Сумщини. Член Національної спілки письменників України, він не лише писав гострі та влучні гуморески, а й сам виконував власні пісні, яких у його доробку налічується понад шістдесят. Його творча філософія базувалася на щирості та вмінні бачити світло навіть у найтемніші часи.

Для рідних Григорій Львович був прикладом невичерпного оптимізму. Його донька, Ірина Вертікова, згадує, що батько мав унікальний дар – перетворювати будь-який побутовий конфлікт на сюжет для нової гуморески. Навіть коли дружина намагалася посваритися з ним, він хапався за блокнот, аби занотувати цікавий зворот чи народний вираз. Окрім таланту смішити, він володів рідкісним хистом помічати красу в дрібницях: у муркотінні кота біля магазину чи в горобці під стріхою.

Колеги по літературному цеху та друзі запам’ятали його як мудрого наставника. Надія Позняк згадує його незмінний жовтогарячий портфель і здатність серед десятків строф молодого автора відшукати той самий «золотий рядок», який тримав на собі весь твір. Наприкінці шляху письменник часто повторював, що життя – це розкіш, яку з часом стає неможливо собі дозволити.

Особливе місце в житті митця посідала бібліотека. Це була взаємна любов, коріння якої йшло з дитинства, адже мати письменника віддала бібліотечній справі понад сорок років. Сьогодні фонди Сумської обласної наукової бібліотеки зберігають усі видання автора, а працівники закладу згадують його як постійного гостя та душу творчих вечорів.


Григорій Єлишевич залишив по собі не лише книги, а й особливий підхід до життя, який можна викласти у кількох тезах:
- Служіння народові через добру усмішку та щирий сміх.
- Вміння знаходити щастя в щоденних дрібницях, не чекаючи грандіозних подій.
- Підтримка молодих талантів та безкорислива допомога оточуючим.
- Переконання, що люди, які люблять книгу, не можуть бути злими.
Навіть день прощання у Великій Чернеччині, попри мороз і суворі реалії війни з антидроновими сітками над селом, зберіг ту атмосферу світла, яку випромінював письменник. У його скромній квартирі, де раніше збиралися літературні студії, друзі згадували людину, яка ніколи не прагнула матеріальних благ, але завжди була багатою на друзів і творчу енергію.

«Я вважаю, що я у своєму житті відбувся. Хоч я на сцені, хоч я у книжці, хоч я в пісні… Я стараюсь нести людям добро», – саме ці слова Григорія Єлишевича стали його життєвим кредо, яке продовжує звучати в його рядках.
Сьогодні Суми згадують свого гумориста не лише з сумом, а й з тією самою щирою усмішкою, якої він вчив своїх читачів. Адже, як казав сам майстер, саме з любов’ю та гумором ми здатні подолати будь-які труднощі та перемогти.








Залишити коментар